АЛЕБАРДА
алебарда; ж.
(фр., іт.)
старовинний тип колючо-рубаючої холодної зброї у вигляді списа, на кінці якого прикріплювалася бойова сокира. На обуху сокир часто робився гак для стягування вершника із сідла. В 14–16 ст. А. знаходилась на озброєнні європейської піхоти і застосовувалась запорозькими козаками.