ІМУНІТЕТ
імунітет; ч.
(лат., звільнення, свобода)
1. мед., біол. Несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють І. природний, що є стійкою видовою ознакою, та І. набутий, який виникає внаслідок перенесеного захворювання або внаслідок імунізації.
2. За середньовіччя - надання феодалові судових, фінансових та адміністративних прав на певній території.
3. Виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які займають особливе становище в державі.