теорія очікувань
 (англ. еxpectancy theory)   одна з теорій мотивації, що висунув В. Врум у 1964 р. Тут очікування визначається як впевненість у тому, що конкретна поведінка з великою ймовірністю визначає конкретний результат. Інший істотний компонент теорії — це валентність, тобто значення, що надає даний індивідуум результату своїх вчинків. У свою чергу, валентність, її притягальна сила визначається тим, якою мірою вона послужить як засіб для одержання чого-небудь корисного. Наприклад, робітник захоче більше трудитися, очікуючи, що за це одержить більше грошей (високий ступінь очікування). Валентність полягає тут у тому, що отримані гроші забезпечать придбання, наприклад, потрібного родині автомобіля. Таким чином, як стимул до роботи виступає очікування того, що певний вчинок приведе до бажаного результату, помноженого на оцінювану значимість (валентність) цього результату в очах робітника.