протекціонізм
 (англ. рrotectionism)   1. державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. Проводиться через добровільні обмеження експорту та імпорту товарів, ліцензування, підвищення технічних та стандартних вимог, введення жорсткого антидемпінгового збору тощо.
   2. є інструментом державної політики, покликаним захистити національні галузі економіки від банкрутства, скорочення виробництва через нездатність конкурувати з імпортерами. Протекціонізм здійснюється зазичай за ініціативи і під тиском з боку керівництва фірм національних галузей. Однією з найважливіших передумов для ухвалення рішення про протекціоністські заходи щодо імпортерів продукції тієї чи іншої галузі є стратегічна важливість для даної країни збереження підприємств цієї галузі. Під час введення протекціоністських засобів захисту національного ринку щоразу доводиться вирішувати таке загальне питання: чи варто розглядати дедалі більш інтенсивне вторгнення товарів з інших країн як небезпеку, чи ж повинний бути прийнятий погляд споживачів, що вітають можливість придбання більш дешевих імпортних товарів? Економічно ефективною реакцією на більш дешевий імпорт є перерозподіл факторів виробництва країни(імпортера на користь тих секторів, де ця країна продовжує мати суттєву перевагу. У цьому випадку ресурси країни(імпортера будуть використовуватися більш ефективно, а реальні доходи споживачів будуть високими. Цей погляд лежить в основі політичних рекомендацій максимально відкрити економіку для міжнародної конкуренції. Однак на практиці збільшення, наприклад, і без того переповненого постачальниками американського ринку викликало різкий ріст протекціонізму.
   Серед поширених заходів у протекціоністській політиці використовуються такі: повна заборона імпорту тієї чи іншої продукції; запровадження нетарифних бар’єрів (наприклад, введення спеціальних стандартів на імпортовану продукцію); висунення вимог до експортерів про добровільне обмеження експорту; обмеження обсягів імпорту тієї чи іншої продукції за допомогою встановлення квот; встановлення підвищених податкових тарифів на імпортовану продукцію; організація з ініціативи фірм або уряду і за підтримкою уряду (зокрема, законодавчої і фінансової) консорціумів з метою швидкого розвитку і підняття до світового рівня конкурентоздатності продукції тієї чи іншої галузі. Дозвіл діяльності консорціумів являє собою історичну зміну найважливішої установки в економічній політиці капіталістичних країн, орієнтованої на недопущення створення монополій (антитрестовське законодавство). Наразі у США створено кілька консорціумів (науково-дослідних і виробничих), що зажадали від конгресу США внесення в антитрестовське законодавство ряду змін. Були створені такі консорціуми в радіоелектронній промисловості США, як “US Memories Inc.”, “Sematech” та ін., що покликані протистояти експансії Японії в конкурентній боротьбі на американському ринку. І процес створення нових консорціумів триває. Наостанку необхідно підкреслити, що в суспільстві, яке визнає як інтереси споживачів, так і свою відповідальність за тих, кому воно створює труднощі у своєму прагненні до більш відкритої торгової політики, має бути знайдений компроміс, який дозволив би уникнути дорогого протекціонізму, але разом з тим, розділити тягар зусиль по адаптації до умов, що змінилися. Для цього важливим уявляється зміцнення нових механізмів адаптації, наприклад, що сприяють перенавчанню працівників, котрі втрачають свої робочі місця внаслідок конкуренції з боку імпорту. Такі заходи допоможуть протистояти потоку вимог про розширення протекціонізму.