послідовне проектування
 (англ. seuantial project planning)   традиційний метод організації інноваційного процесу, що реалізується по черзі в різних функціональних підрозділах фірми. По завершенню роботи в черговому підрозділі передбачається прийняття одного з двох рішень: продовжувати або зупинити здійснення проекту щодо створення нового виробу. За такої організації початок роботи в наступному підрозділі прямо пов’язується, з одного боку, із завершенням роботи в попередньому по технологічному ланцюжку підрозділі, а з другого боку, із прийняттям керівництвом фірми позитивного рішення про продовження робіт. Послідовне проектування має дві переваги. Поперше, фінансовий ризик, пов’язаний з інноваційним процесом, обмежується, тому що на кожному його етапі витрата коштів допускається лише після оцінки проекту і відповідного рішення керівництва фірми.
   По-друге, послідовне проектування спрощує контроль за перебігом робіт, що на кожнім етапі належать до одного виду діяльності і проводяться у відповідному підрозділі, а не ведуться одночасно різними фахівцями. Недолік послідовного проектування полягає в тому, що воно не дозволяє швидко створювати новий виріб. Загальна тривалість інноваційного процесу дорівнює сумі тривалості робіт у всіх підрозділах, що беруть участь, з урахуванням часу, необхідного керівництву фірми для послідовного прийняття рішень про продовження проекту після завершення робіт у кожному черговому підрозділі. Крім того, у зв’язку з участю в інноваційному процесі кількох підрозділів фірми, перед початком робіт у кожнім з них виникає необхідність в оцінці виробу і його характеристик, що також потребує часу.
   Успіх чи невдача інноваційного процесу значною мірою залежить від якості й ефективності зв’язків між підрозділами, що беруть участь. Однак послідовне проектування, за якого кожен із цих підрозділів несе відповідальність за окремий вид робіт, утруднює встановлення таких відносин.