поділ праці
 (англ. division of labor)   1. один з головних принципів організації виробничих процесів, що забезпечив їхню стандартизацію і механізацію, на основі яких, у свою чергу, стали можливими сучасне масове виробництво і задоволення запитів масового споживача. Масове виробництво дало суспільству добробут і дозвілля, але створило також масу проблем, тому що зі спеціалізацією ми втрачаємо цілісність розуміння того, що робимо, вже не можемо впливати на якість готового продукту, над яким працюємо, тому виникають монотонність праці, прогули і стреси, а загалом знижуються якість трудового життя і навіть продуктивність праці. Оскільки людям доведеться ще довго миритися з подібною драмою сучасного індустріального суспільства заради збереження високої продуктивності праці найпершим завданням менеджменту стає створення таких умов, за яких можна зберегти хоч якийсь зміст виконуваної людиною роботи.
   2. загальний закон (виявляє свою дію не тільки у виробництві, а й у живій природі), відповідно до якого застосування поділу праці дає змогу підвищити ефективність виробництва (товарів, послуг, енергії та ін.).