поведінкоописова теорія
   англ. behavioral descriptive theory)   на противагу нормативному підходу до прийняття рішень, п. о. т. прагне тільки зрозуміти й описати, але ні в якому разі не вказувати, як поводитися менеджерам у процесі прийняття рішень. Йдеться про те, як рішення приймаються на ділі, а не про те, як вони повинні прийматися. П. о. т. знайшла визнання головним чином у зв’язку з введенням у менеджмент понять “задоволеність”, “обмежена раціональність” і “послідовний пошук”, коли особи, що приймають рішення, намагаються передбачити і вирішити надзвичайно складні проблеми, які постають перед ними.