нераціональне прийняття рішень
 (англ. nonrational decision making)   нераціональні моделі будуються на припущеннях про те, що менеджер діє в рамках обмеженої раціональності, недостатньої інформації і безлічі альтернатив, що ведуть до досягнення мети. Такий “практично здійсненний” підхід до прийняття стратегічних рішень лежить десь між двома крайностями: раціонально-вичерпною (і практично неможливою) моделлю, з одного боку, і грубо-недосконалою (через ірраціональність), неприйнятною моделлю — з іншого.
   Безлічі підходів практично здійсненої нераціональної моделі притаманна одна властивість – усі вони інкрементальні. Серед методів, застосовуваних у таких стратегіях пошуку, найчастіше називають методи послідовного обмеження, безладного пошуку, систематичного пошуку і логічного інкременталізму.