метод послідовних обмежень
 (англ. successive limited comparisons)   в інкрементальному аналізі один із способів прийняття рішень, за якого немає чітко сформульованих цілей, як це в нормативній теорії прийняття рішень.
   Замість цього особи, які приймають рішення, зайняті одночасно пошуком як самої мети, так і способів її досягнення. У той час як у нормативній теорії політичні рішення сприятливі, якщо вони ведуть до досягнення мети, у м. п. о. рішення прийнятні тоді, коли з цього приводу досягнута домовленість між ключовими фігурами в даній організації про характер прийнятих рішень.