мале-прекрасно
 (англ. small beautiful)   є філософією бізнесу, що загіпнотизувала управлінську думку в усьому світі в останнє десятиліття. Дрібний бізнес часто розвивається динамічніше, гнучкіше, ефективніше і людяніше, ніж великий. Він розглядається як джерело нових робочих місць, нововведень, економічного росту. Чи так це? Однозначно на це запитання відповісти неможливо, оскільки для розвитку економіки потрібні і дрібні, і великі фірми. Якщо переваги великих компаній пов’язані з отриманням “ефекту масштабу”, то дрібний бізнес за своєю природою є більш інноваційним. Наприклад, в електроніці малим фірмам належать всі основні винаходи. Вони розробили в 2,5 раза більше нових видів продукції, ніж великі компанії, заснували деякі нові підгалузі промисловості, зокрема напівпровідникову. Крім того, дрібні фірми витрачають набагато менше часу на процес від розробки нового продукту до виходу на ринок. Так, якщо дрібним фірмам потрібно в середньому 2,3 роки, то великим — 3,1 роки. При цьому приблизно рівноцінні винаходи обходяться дрібним фірмам набагато дешевше: 87 тис. дол. порівняно з 2 млн дол. для великих фірм. Відповідно до результатів одного з досліджень, невеликі фірми (до 500 чол.) у розрахунку на 1 дол., вкладений у НДДКР, дали в 4 рази більше новинок, ніж середні компанії (до 1000 чол.), і в 24 рази більше, ніж великі (понад 10 тис. чол.)
   [21]. Однак в окремих галузях промисловості інноваційні процеси можуть мати відмінний характер, і роль великих фірм у створенні нововведень у таких галузях, як, наприклад, автомобільна, значно підвищується. Більше того, існує система поглядів, що належить дуже авторитетним економістам (передусім, І. А. Шумпетеру), відповідно до якої олігополія і монополія вважаються технічно більш прогресивними, ніж конкуруючі підприємства. Це пояснюється тим, що завдяки своїм монопольним прибуткам вони можуть більше витрачати на свій технічний розвиток; у них є можливість робити це тому, що їхня монопольна влада дає їм змогу привласнювати велику частину вигод, які вони отримували.
   Протилежний і більш поширений погляд полягає в тому, що фірми, які володіють монопольною владою, будуть, наймовірніше, відсталими; вони використовують свою владу для придушення і стримування технічного прогресу, оскільки монополіст, відповідно до старої економічної “мудрості”, ні до чого так не прагне, як до спокійного життя.