координація вертикальна
 (англ. vertical coordination)   погодження функцій в організації шляхом субординаційного впливу зверху донизу з метою організації ефективного зв’язку і збалансування роботи структурних підрозділів та їх працівників, що перебувають на різних ієрархічних рівнях.