конкурентоздатність продукції
 (англ. рrodukt competitiveness)   характеристика товару, що відбиває його відмінність від товару-конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на задоволення. Залежно від ринкової ситуації, фінансового стану компанії і т.д. Як критерії оптимізації рівня конкурентоздатності можуть використовуватися, наприклад, питома вага компанії в загальному обсязі збуту однотипної продукції, виторг від продажу, норма прибутку та ін. Однак кожен із цих критеріїв має право на самостійне існування лише остільки, оскільки в остаточному підсумку він має на увазі забезпечення стійкого високого прибутку. Аналізуючи конкурентоздатність товару, його можна умовно розділити на три складові – призначення, функціональну ефективність (корисний ефект), економічність споживання чи експлуатації. Призначення товару визначає коло робіт, для виконання яких він може бути використаний, а отже, і коло його потенційних покупців, коло можливих виробів-конкурентів, тобто націлює випуск товару на конкретний сегмент ринку. Призначення товару тим самим є вихідним напрямом продуцента на те, за що й на яких умовах він має намір боротися на ринку. Що ж стосується функціональної ефективності й економічності споживання чи експлуатації, то дані аспекти поряд із ціною визначають позиції товару в уже заданих призначеному товару умовах конкуренції. При цьому можливості впливу на складові фактори конкурентоздатності істотно розрізняються між собою. Річ у тому, що і функціональна ефективність, і економічність споживання чи експлуатації, як і якість товарів взагалі, закладаються на стадії проектування і виготовлення і не можуть (на відміну від ціни) бути предметом оперативного впливу в ході збуту. Можливості цінового впливу в компаній дуже обмежені і визначаються різницею між досягнутим ними рівнем продажних цін і мінімальних цін (цінами нижньої межі), що забезпечують рентабельність виробництва. Визначити силу впливу цінового регулювання на конкурентоздатність товару досить нескладно. Однак оперативне управління конкурентоздатністю за допомогою ціни стає можливим тільки тоді, коли для цього були створені передумови на стадіях розробки і виготовлення виробу, насамперед, у вигляді високих показників якості і низьких витрат на виробництво. Інакше кажучи, можливості цінового впливу, а отже, і сама “ринкова” конкурентоздатність, закладаються у виробництві. Досягнення оптимального співвідношення між якістю виробу і витратами виробництва і становить мету управління конкурентоздатністю. При цьому комплексне управління якістю, на перший погляд, являє собою управління конкурентоздатністю, оскільки спрямоване на об’єднуючу діяльність різних підрозділів організації, що відповідає за розробку параметрів якості, підтримку досягнутого рівня якості і її підвищення при забезпеченні конструювання, виробництва й експлуатації виробу на найвищому економічному рівні, при повному задоволенні потреб споживача. Однак погоджувати ринкові перспективи товарів тільки з якістю і витратами виробництва неправильно. Причиною успіху чи невдачі товару можуть бути й інші (нецінові) фактори, як от: рекламна діяльність постачальника, його престиж, пропонований рівень технічного обслуговування та ін. Деякі з цих факторів мають об’єктивний характер. Наприклад, технічне обслуговування, що є в деяких випадках найважливішим критерієм при ухваленні рішення про покупку. Через сферу технічного сервісу реалізується велика кількість запасних частин і послуг; їхня ціна безпосередньо впливає на експлуатаційні витрати і тому є об’єктом прямого інтересу покупця. Інший характер впливу на ринкові перспективи виробів має рекламна діяльність постачальника, що формує суб’єктивний погляд покупця на товар. Справді, чим ще, крім суб’єктивної думки покупців, можна пояснити, наприклад, неоднакову популярність абсолютно ідентичних виробів, що збуваються під різними товарними знаками. Як відомо, реалізація одного й того самого виробу під різними товарними знаками сьогодні дуже поширена на капіталістичному ринку. Особливо часто нею користуються фірми — продуценти товарів споживчого призначення.
   Так, у Німеччині абсолютно ідентичні побутові посудомийні машини й інші побутові електроприлади продаються одночасно під товарними марками “БОШ” і “Сименс”. Отже, конкурентоздатність товару може бути виражена такою формулою: Конкурентоздатність = Якість + Ціна + Обслуговування товару. Таким чином, управляти конкурентоздатністю товару – значить, забезпечувати оптимальне співвідношення названих складових, спрямовувати основні зусилля на першочергове вирішення найбільш важливого з погляду кінцевого результату завдання (або завдань): підвищення якості, зниження витрат виробництва, підвищення економічності й оперативності післяпродажного обслуговування. Зрештою, можливість забезпечення необхідного рівня складових конкурентоздатності визначається такими базовими виробничими факторами, як технічний рівень продукції, технічний рівень виробництва, рівень організації виробництва й управління.