страх
гостра негативна емоція, що виникає за обставин загрози біологічному або соціальному благополуччю індивіда; має різні ступені інтенсивності: побоювання, боязнь, переляк, жах (афект). У випадку неможливості визначити джерело небезпеки виникають стани тривоги, уявлення неблагополучного розвитку подій; безпредметний страх, що спонукає до підвищеного пошуку орієнтиру в середовищі. Підвищена тривожність дезорганізує психічну діяльність. Страх, що досягає сили афекту (жах, паніка), спроможний нав’язати біологічні стереотипи поведінки (заціпеніння, втечу, підвищену агресивність). Більшість випадків прояву страху є соціально зумовленими (страх засудження, втрата престижу, соціальної ізоляції). Підвищена схильність до страху – явище дезадаптивне. У ряді випадків необхідне придушення страху, прояв самовладання, підкорення власним вольовим самонаказам. 
англ. fear; нім. Angst f=; угор. félelem; рос. страх.