приймацтво
прадавній звичай у східних і південних слов’ян (проіснував до ХІХ ст.). Виявлявся у прийомі в сімейне коло осіб, які не мали можливості самостійно вирішувати питання свого життєзабезпечення. До них відносились діти, які в силу різних причин залишились без піклування батьків (“годованці”, “вихованці”), старі люди, які не мали родичів, працездатні безземельні особи – нім. Annahme f=, -n; угор. cselédsor