місце проживання
місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживанням неповнолітніх, що не досягли п’ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів. 
англ. inhabitation place; нім. Wohnort m -(e)s, -e; угор. lakhely; рос. место проживания.