афект
тимчасова патологічна дезорієнтація свідомості, її “звуження”, що викликане раптовим надсильним емоційним впливом і супроводжується інтенсивними імпульсивними діями та функціональними змінами ендокринної системи; конфліктний емоційний стан, що викликаний гострими протиріччями у особистих позиціях індивіда. Афект виникає в критичних обставинах при неспроможності суб’єкта знайти адекватний вихід з гострої, неординарної ситуації. Афектогенний образ домінує над всією психічною діяльністю індивіда, блокує всі не пов’язані з ним процеси і нав’язує “аварійні” способи поведінки (агресію, втечу, заціпеніння), що склалися в процесі біологічної еволюції. Стан афекту формує афективні сліди, що проявляються при наступному зіткненні індивіда з окремими елементами афектогенної ситуації, що трапилася. В юриспруденції афект (сильне душевне хвилювання) розглядається як фактор, що пом’якшує обставини та впливає на кваліфікацію злочину, якщо цей стан був спровокований неправомірними діями потерпілого. 
англ. affect; нім. Affekt m -(e)s, -e; угор. affektáltság; рос. аффект.