ізгой
знедолена людина, якої відцуралося суспільство; вигнанець. Перші відомості про І. містяться у “Руській правді”, де ізгойство фігурує як юридичний інститут. Більшість І. походила з селян, які в процесі феодалізації втратили зв’язки з громадою, та з холопів, які викупилися або були відпущені на волю. Матеріально незабезпечені, вони осідали у чужих володіннях, на землях інших громад і згодом ставали залежними від землевласників. У ХІV ст. прошарок І. перестав існувати, і тепер слово “ізгой” вживається інколи у переносному значенні. 
англ. outcast; нім. Paria m –s, -s; угор. kisemmizett; рос. изгой.