III відміна, однина
§ 61. III відміна, однина↑ "Іменник"
\
   1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і: вісті, галузі, любові, моці, ночі, осі, подорожі, сталі, тіні, фальші.
Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височінь, глибочінь, далечінь, широчінь, крім знахідного та орудного, вживаються рідко; їх замінюють відповідні словоформи із суфіксом -ин(а): височина, глибочина, широчина.
\
   2. У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком. page94
\
   3. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:
   а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінню, віссю, волосінню, в’яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю;
   б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф’ю, вістю, жовчю, кіновар’ю, кров’ю, любов’ю, матір’ю, нехворощю, Об’ю, радістю, якістю.
\
   4. У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і: при вісті, у галузі, у доповіді, на осі, у подорожі, у тіні.
\
   5. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: вісте, любове, радосте, смерте.
\