Тире
§ 121. Тире (—)↑ "Найголовніші правила пунктуації"
\
   Тире ставиться:
\
   1. Між підметом і присудком, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв’язки немає. При цьому присудок може бути як непоширеним, так і поширеним:
   Бук — дерево.
   Три та сім — десять.
   Київ — столиця України.
   Мистецтво — найкращий педагог (Гончар).
   Пісня і праця — великі дві сили,
   Їм я бажаю до скону служить (Франко).
   І один у полі — воїн (Дольд-Михайлик).
Примітка. Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку із заперечною часткою не, тире звичайно не ставиться:
Серце не камінь.
\
   2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:
Говорити — річ нудна.
Працювати слід до дна (Рильський).
   Життя прожити — не поле перейти (Прислів’я). page174
\
   3. Перед це (це є), оце, то, ось (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета:
   Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів (Лупій).
Класична пластика і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога (Зеров).
Сміле слово — то наші гармати,
Світлі вчинки — то наші мечі (Грабовський).
Зернина — то життя у сповитку (Кащук).
Серце чисте співця —
То ранкової відблиск роси (Ющенко).
   Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона обрана, — ось формула ідеального твору мистецтва (Дрозд).
   Жити мені без праці — значить не жити (Павличко).
Примітка. Тире ставиться й перед єднальним сполучником (або зрідка після нього) між двома присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим:
Земля на прощання усміхнулась — і потемніла (Панас Мирний).
Повечеряємо — і за роботу (Тютюнник).
Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (Коцюбинський).
Або — після сполучника:
Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (Довженко).
\
   4. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка:
   Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (Коцюбинський).
Без витоку нема ріки,
Як без коріння — крони (Осадчук).
\
   5. Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення:
   День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне (Леся Українка).
Ні спека дня, ні бурі, ні морози —
Ніщо не вб’є любов мою живу (Сосюра). page175
\
   6. Після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і не закінчує речення:
   Сотні й тисячі українських дівчат: колгоспниць, робітниць, студенток, лікарів, інженерів — у сірих шинелях радянських воїнів ідуть на захід (Бажан).
   Українські дореволюційні письменники: Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, Нечуй-Левицький — багато творів присвятили зображенню жахливої долі українського народу.
\
   7. Для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме:
   У своїм невеличкім гурточку він [Гуща] завів новину — гуртову працю (Коцюбинський).
Примітка. Якщо прикладка є власним іменем, то вона частіше відокремлюється комами:
Обабіч Свирида сиділи Мурий і ще один муляр, Тимко (Копиленко).
Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх (Тичина).
Тамарі він чомусь видався схожим на доброго, покривдженого лісовика, Чугайстра, з гуцульської казки (Мушкетик).
\
   8. Між частинами заперечного порівняння:
...То ж не вовки-сіроманці
Квилять та проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть,
Попід небесами літають, —
То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
Та на бандуру грає-виграває,
Голосно-жалібно співає (Народна дума).
\
   9. Між реченнями, що входять до безсполучникового складного чи складносурядного речення, якщо в другому з них подано висновок або наслідок дії першого:
Защебетав соловейко —
пішла луна гаєм (Шевченко).
Вдарив революціонер —
захитався світ (Тичина). page176
   Минали літа — росли сини (Головко).
Не жди ніколи слушної пори —
Твоя мовчанка може стать ганьбою! (Павличко).
Орач торкнеться до керма руками —
І нива дзвонить темним сріблом скиб (Стельмах).
\
   10. Між частинами безсполучникового складного речення, коли перша частина виражає причину або умову, а друга — наслідок:
   ...Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок).
   Як тільки займеться десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (Коцюбинський).
\
   11. Між реченнями, коли зміст їх різко протиставляється:
Ще сонячні промені сплять —
Досвітні огні вже горять! (Леся Українка).
Закрався вечір, одшуміла праця,
Як сльози, затремтіли ліхтарі, —
Та діти наші ночі не бояться (Рильський).
\
   12. Між двома або кількома власними іменами, сукупністю яких називається вчення, теорія, науковий закон:
   Фізичний закон Бойля — Маріотта.
\
   13. Між двома словами на означення просторових, часових або кількісних меж (замість словосполучень із прийменниками від...до):
   Автотраса Київ — Львів.
   Навчання на курсах триватиме протягом січня — квітня.
   Пам’ятки української мови XVI — XVIII ст.
   Вантаж вагою вісім — десять тонн.
\
   14. Для виділення поширеної групи вставних слів (або вставного речення), що стоїть у середині речення:
   ...Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — надзвичайно талановитий і солідний (Маковей).
Опукою згори — аж вітром зашуміло —
Орел ушкварив на Ягня (Гребінка).
   А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози (Яворівський).
Примітка 1. Про вживання ком і дужок при вставних словах і вставних реченнях див. "§ 118", А, п. 11; "§ 123", п. 2. page177
Примітка 2. Коли після тире стоять слова, що повинні бути виділені комами (наприклад, вставні слова), то перша кома не ставиться:
Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позбирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний).
\
   15. Разом із комою для відзначення переходу від підвищення до зниження інтонації в періоді:
Як тільки ясний день погасне
І ніч покриє Божий мир,
І наше лихо трохи засне,
І стихне людський поговір, —
Я йду до берега крутого,
І довго там дивлюся я,
Як із-за лісу, з-за густого
Зіходить зіронька моя (Глібов).
Примітка. Про вживання тире при прямій мові див. "§ 125".
\
   16. Як додатковий знак після коми перед словом, яке повторюється для того, щоб зв’язати з попереднім реченням наступне (найчастіше підрядне, яке підсилює, доповнює або розвиває головне):
   Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (Рильський).
\
   17. Взагалі для означення спеціально підкреслюваної паузи різного змістового й стилістичного характеру:
   Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбирати» (Марко Вовчок).
Не слухає сонце,
За гору сідає
І нам посилає
На всю ніч — прощай! (Самійленко).
Сьогодні — майбутнього
далину я оком прозираю (Тичина).
На прю ми стали проти царства тьми,
Що оскверняє море й суходоли,
І віримо, що переможем — ми,
І знаємо, що не вмремо — ніколи! (Рильський). page178
\