Український правопис
Знак оклику
§ 117. Знак оклику (!)↑ "Найголовніші правила пунктуації"
\
Знак оклику ставиться:
\
1. У кінці окличного речення:
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота! (Леся Українка).
Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю! (Тичина).
Примітка 1. Знак оклику завжди ставиться в кінці речень, що мають у своєму складі слова як, який, що (то) за, скільки тощо (зі значенням експресії), але не є підрядними:
Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (Коцюбинський).
На небокраї яка краса огнів сія! (Сосюра).
Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (Гончар). page154
Примітка 2. Підвищена проти звичайної оклична інтонація передається двома або трьома знаками оклику:
Тельман говорить!!
Слухайте, доли, слухайте, гори,
Слухай, Німеччино,
Тельман говорить!!! (Тельнюк).
\
2. У кінці окличного називного речення:
Рідний край! На світі немає нічого дорожчого за нього, за землю, яка породила тебе й виростила (Цюпа).
\
3. Після однослівних і поширених звертань, що вимовляються з виразною окличною інтонацією:
Україно! Ти в славній борні не одна (Рильський).
Ти прекрасна, вечірняя зоре! (Леся Українка).
Народе мій! Твоє буття затяте
В моїй крові затято клекотить!.. (Драч).
\
4. Після вигуків, а також після слів так і ні, коли вони стоять на початку речення й вимовляються з виразною окличною інтонацією:
Ай! як тут гарно! (Коцюбинський).
Ой! Що це за сопілка? Чари! Чари! (Леся Українка).
— Гей! Піднімайтесь, хто сильний та дужий! (Довженко).
Мавка (спалахнула). Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Леся Українка).
— Ні! Недобре зробив батько, — глухо якось, з протягом, почав Чіпка (Панас Мирний).
Примітка 1. Знак оклику вживається в середині речення, щоб підкреслити значущість певних слів:
І ворогам не розтоптати — ні! —
Омитий кров’ю стяг наш трудівничий (Рильський).
Звичайно в таких випадках відповідні слова виділяються ще двома тире.
Примітка 2. Складна інтонація оклику — питання передається на письмі знаками ?! або !?:
Се ти, мій чарівниченьку?!(Леся Українка).
Де ж той світ!?
І де та правда!? Горе! Горе! (Шевченко).
— Для чого ж тоді на Ельбі поклали ви круглі голови?! —
Кричить нам у вічі земля (Б. Олійник). page155
\
5. У дужках у середині цитати або після неї для вияву ставлення (обурення, здивування, іронії тощо) автора до наведеного ним матеріалу:
На останньому пленумі ради СПУ були висловлені дві полярні сентенції. Один із промовців закликав колег «вирощувати курей» (!!), другий — «думати про вічність» (!?) (З газети).
\
\
Знак оклику ставиться:
\
1. У кінці окличного речення:
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота! (Леся Українка).
Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю! (Тичина).
Примітка 1. Знак оклику завжди ставиться в кінці речень, що мають у своєму складі слова як, який, що (то) за, скільки тощо (зі значенням експресії), але не є підрядними:
Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (Коцюбинський).
На небокраї яка краса огнів сія! (Сосюра).
Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (Гончар). page154
Примітка 2. Підвищена проти звичайної оклична інтонація передається двома або трьома знаками оклику:
Тельман говорить!!
Слухайте, доли, слухайте, гори,
Слухай, Німеччино,
Тельман говорить!!! (Тельнюк).
\
2. У кінці окличного називного речення:
Рідний край! На світі немає нічого дорожчого за нього, за землю, яка породила тебе й виростила (Цюпа).
\
3. Після однослівних і поширених звертань, що вимовляються з виразною окличною інтонацією:
Україно! Ти в славній борні не одна (Рильський).
Ти прекрасна, вечірняя зоре! (Леся Українка).
Народе мій! Твоє буття затяте
В моїй крові затято клекотить!.. (Драч).
\
4. Після вигуків, а також після слів так і ні, коли вони стоять на початку речення й вимовляються з виразною окличною інтонацією:
Ай! як тут гарно! (Коцюбинський).
Ой! Що це за сопілка? Чари! Чари! (Леся Українка).
— Гей! Піднімайтесь, хто сильний та дужий! (Довженко).
Мавка (спалахнула). Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Леся Українка).
— Ні! Недобре зробив батько, — глухо якось, з протягом, почав Чіпка (Панас Мирний).
Примітка 1. Знак оклику вживається в середині речення, щоб підкреслити значущість певних слів:
І ворогам не розтоптати — ні! —
Омитий кров’ю стяг наш трудівничий (Рильський).
Звичайно в таких випадках відповідні слова виділяються ще двома тире.
Примітка 2. Складна інтонація оклику — питання передається на письмі знаками ?! або !?:
Се ти, мій чарівниченьку?!(Леся Українка).
Де ж той світ!?
І де та правда!? Горе! Горе! (Шевченко).
— Для чого ж тоді на Ельбі поклали ви круглі голови?! —
Кричить нам у вічі земля (Б. Олійник). page155
\
5. У дужках у середині цитати або після неї для вияву ставлення (обурення, здивування, іронії тощо) автора до наведеного ним матеріалу:
На останньому пленумі ради СПУ були висловлені дві полярні сентенції. Один із промовців закликав колег «вирощувати курей» (!!), другий — «думати про вічність» (!?) (З газети).
\
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: Знак оклику
матиме такий вигляд: Що таке Знак оклику
матиме такий вигляд: Знак оклику
матиме такий вигляд: Що таке Знак оклику