Дійсний спосіб
§ 80. Дієслово - Дійсний спосіб↑ "Правопис закінчень відмінюваних слів"
\
   Теперішній час
\
   1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:
   І дієвідміна, однина
1 ос.  ід-у    кол-ю   чу-ю
2 ос.  ід-еш  кол-еш  чу-єш
3 ос.  ід-е    кол-е   чу-є
\
   І дієвідміна, множина
1 ос.  ід-емо   кол-емо  чу-ємо
2 ос.  ід-ете   кол-ете   чу-єте
3 ос.  ід-уть   кол-ють   чу-ють
\
   II дієвідміна, однина
1 ос.  робл-ю   бач-у     го-ю
2 ос.  роб-иш   бач-иш   го-їш
3 ос.  роб-ить   бач-ить  го-їть
\
   II дієвідміна, множина
1 ос.  роб-имо    бач-имо   го-їмо
2 ос.  роб-ите    бач-ите    го-їте
3 ос.  робл-ять   бач-ать    го-ять
\
   За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.
\
   Поділ дієслів на дієвідміни
\
   2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.
   До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
   До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
\
   3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:
\
   Друга дієвідміна
   а) дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и-, -і- (-ї-) або на -а- (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій page109 особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
бачи-ти    бач-у    бач-ать
вари-ти    вар-ю    вар-ять
дої-ти     до-ю     до-ять
леті-ти    леч-у    лет-ять
сиді-ти    сидж-у   сид-ять
крича-ти   крич-у   крич-ать
\
   До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я-), спа-ти (з основою на -а- не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний);
\
   Перша дієвідміна
   б) усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
   1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:
ви-ти (док. завити)   ви-ю       ви-ють
жи-ти               жив-у      жив-уть
кри-ти              кри-ю      кри-ють
ми-ти               ми-ю       ми-ють
ни-ти               ни-ю       ни-ють
ши-ти               ши-ю       ши-ють
чу-ти               чу-ю        чу-ють
\
   В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють;
   2) дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
білі-ти    білі-ю     білі-ють
жовті-ти   жовті-ю    жовті-ють
сині-ти    сині-ю     сині-ють page110
\
   3) дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-:
гна-ти       жен-у       жен-уть
закиса-ти    закиса-ю    закиса-ють
міша-ти      міша-ю     міша-ють
писа-ти      пиш-у      пиш-уть
сія-ти       сі-ю        сі-ють
\
   4) дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього часу та майбутнього дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:
буд-ува-ти      буд-у-ю      буд-у-ють
гор-юва-ти      гор-ю-ю      гор-ю-ють
намал-юва-ти    намал-ю-ю    намал-ю-ють
\
Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють; але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;
\
   5) дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:
поло-ти    пол-ю     пол-ють
поборо-ти  побор-ю   побор-ють
\
   6) дієслова з основою інфінітива на -ну-:
гляну-ти    глян-у     глян-уть
кину-ти     кин-у      кин-уть
\
   7) дієслова з основою інфінітива на приголосний:
нес-ти   нес-у   нес-уть
пас-ти   пас-у   пас-уть
тер-ти   тр-у    тр-уть
\
   8) дієслова з основою на -ота-:
бульк-ота-ти    булькоч-у    булькоч-уть
мурк-ота-ти     муркоч-у     муркоч-уть page111
\
   9) окремі дієслова:
жа-ти               жн-у      жн-уть
іржа-ти              ірж-у     ірж-уть
реві-ти (й ревти)      рев-у     рев-уть
сла-ти (= посилати)   шл-ю     шл-ють
сла-ти (= стелити)    стел-ю    стел-ють
хоті-ти              хоч-у     хоч-уть
\
Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і в наказовому способі: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и; але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.
\
   Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках
\
   4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г → ж, к → ч, х → ш, з → ж, с → ш, т → ч, ст → щ, ск → щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати — в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.
\
   5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.
Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш.
\
   6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т → ч; с → ш; д, зд → дж; ст, ск → щ:
   а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений;
   б) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, page112 принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати; але заважати, хоч завадити, заваджу;
   в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення; але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння.
Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження — напруга; вожу — возити; лажу — лазити; воджу — водити; ладжу — ладити; ходжу, розходження — ходити.
Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з’являється також після губних:
а) у дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений;
б) у дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий;
в) у дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи;
г) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.
Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишеться разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.
\
   Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й под.), БУТИ
\
   7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) окрему групу.
   Однина
1 ос.  дам     їм    відповім
2 ос.  даси    їси   відповіси
3 ос.  дасть   їсть   відповість
\
   Множина
1 ос.  дамо    їмо     відповімо
2 ос.  дасте    їсте    відповісте
3 ос.  дадуть   їдять   відповідять
\
   Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — page113 єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються ще архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.
\
   Майбутній час
\
   8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:
   1) особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (зрідка будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити;
   2) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.
   б) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:
   1) префікс + теперішній час: зроблю, напишу;
   2) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну.
\
   Минулий і давноминулий час
\
   9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли.
   Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.
Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. "§ 8", п. 1а. За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я.
Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу page114 може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти — заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула — потяг, потягла.
Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду це буває тільки після приголосного (але: стерігся, опікся тощо).
\