Велика літера після двокрапки, на початку цитати тощо
§ 37. Велика літера після двокрапки, на початку цитати тощо↑ "Правопис основи слова"
\
   З великої літери пишеться:
   1) Перше слово після двокрапки:
   а) коли це початок прямої мови:
   Горлиця питає: «Чи, може, хто гніздечко зруйнував?» (Глібов); Пішла. А серце моє кричало: «Вернись, вернись, я все прошу!» (Павличко);
   б) коли цитата подається після слів автора як пряма мова, тобто пов’язується зі словами автора без сполучника й наводиться на початку речення:
   Незабутній Максим Тадейович Рильський згадував: «Усе моє свідоме життя слово „Саксаганський“ було для мене символом високої майстерності» (Зб. «В сім’ї вольній, новій»).
Примітка. Коли ж цитата входить до складу речення як його частина у формі підрядного речення, тобто пов’язується з головним реченням сполучником, або наводиться із середини речення, то вона, як правило, починається з малої літери (у другому випадку після двокрапки ставляться лапки, за ними — три крапки):
У виступі на загальних зборах АН України член-кореспондент М. Голубець відзначив, що «першою невідкладною справою є перебудова психіки вченого, організатора й керівника науки» (З газети);
   2) з великої літери пишеться початкове слово виступу, постанови, протоколу, ухвали тощо після вступної (загальної) частини:
   Дозвольте ж мені виразити означення суверенітету Республіки:
   1. Земля та її природні багатства, води й повітряний басейн, що знаходиться в межах кордонів України, є власністю народу України.
   2. На території України закони, прийняті Верховною Радою України, мають пріоритет перед законами, прийнятими установами [Радянського] Союзу (І. Р. Юхновський. Із виступу на загальних зборах АН України). page58
\