кристали
кристаллы - crystals - Kristalle - тверді тіла у природній формі багатогранників, кожний з яких зумовлений певним періодичним порядком розташування молекул, атомів або йонів у просторі. Поверхня кристалу обмежена площинами — гранями, лінії перетину яких є ребрами, а точки перетину ребер — вершинами. К. обмежений гранями однієї або дек. простих форм (всього 47 простих форм). Проста форма - сукупність кристалографічно однакових граней. Форма реальних К. звичайно відрізняється від ідеальної форми (габітусу). Габітус К. змінюється в залежності від умов зародження і росту К. Це використовується для отримання К. заданого габітусу, а також для з'ясування умов генезису мінералів на основі їх кристаломорфіч. аналізу. Серед 32 точкових груп виділяють 7 сингоній К.: триклінну, моноклінну, ромбічну, тетрагональну, гексагональну, тригональну, кубічну. Фіз. властивості К. визначаються їх складом, геометрією кристаліч. структури і типом хім. зв'язку в них. Основні властивості кристалів — однорідність, анізотропія і здатність до самоограновування. Зв'язок симетрії кристалів, симетрії їх фіз. властивостей і залежність останніх від симетрії зовнішніх впливів визначається принципами Кюрі і Неймана. Властивості кристалів описуються відповідними тензорами. На основі елементів симетрії можна передбачити наявність або відсутність тих або інших властивостей К. Багато властивостей кристалів (забарвлення, люмінесцентні властивості, міцність, пластичність та ін.) істотно залежать від типів і кількості дефектів. За переважаючим типом хім. зв'язку виділяють йонні, ковалентні, молекулярні і металічні К. Форма й чистота кристалу залежать від складу речовин, з яких вони утворюються (див. кристал високочистий), та умов кристалізації. Природні і синтетичні К. застосовують в оптиці, різних галузях електроніки, радіотехніки, обчислювальної техніки, а також як надтверді абразивні матеріали і опорні елементи надточних приладів. Вивчає кристали кристалографія.