колодязь
колодец - well - kleiner Schacht, Einsteigschacht, Brunnen - 1) Вертикальна гірнича виробка, що проводиться для забору підземних вод, розсолів і інш. рідин. За способом спорудження розрізнюють К.: копаний (звичайний) глиб. до 20...30 м, К. забивний (абісінський) - до 10...20 м, К. буровий (трубчастий) - до дек. сотень м. За ступенем розкриття водоносних порід розрізняють завершений К. (розкриває шар водоносних порід на всю потужність) і незавершений (не доведений до підошви водоносного горизонту). К. оснащують "журавлями", коловоротами, насосами. На гірн. підприємствах К. використовують г.ч. як дренажні споруди для зниження напірного рівня підземних вод нижче підошви гірн. виробок, для відведення шахтних (кар'єрних) і інш. пром. стічних вод в безнапірні водоносні горизонти (колектори), що залягають нижче підошви гірн. виробок або пром. споруд. Іноді К. застосовуються також як тимчасові водозбірники в підготовчих виробках і при гол. водовідливних насосних станціях на шахтах. До поч. ХХ ст К. використовувалися для видобутку нафти за допомогою ручного коловорота, відер і шкіряних мішків. Видобуток нафти з колодязів відомий з V ст. до н. е. 2) Природна кільцеподібна вертикальна форма карсту (карстові К.).