земна кора
земная кора - earth crust, earth shell - *Erdkruste - зовнішня тверда оболонка Землі, верхня частина літосфери. Від мантії Землі відокремлена Мохоровичича поверхнею. В основі сучасних уявлень про структуру З.к. лежать геофіз. дані про швидкість поширення пружних (в основному поперечних) хвиль. Виділяють два гол. типи 3.к.: континентальну і океанічну, що розрізнюються за складом, будовою, потужністю і інш. характеристиками. Потужність континентальної кори в залежності від тектоніч. умов складає від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення). У континентальній корі розрізняють осадовий (до 20-25 км), "ґранітний" або "ґранітно-метаморфічний" (в сер. 15 км, густина порід 2,6-2,7 т/м3) і "базальтовий" (20-35 км, густина порід 2,7-3,0 т/м3) шари. Назви "ґранітного" і "базальтового" шарів умовні і історично пов'язані з виділенням межі Конрада, яка їх розділяє. Обидва ці шари іноді об'єднують в поняття консолідованої кори.Осн. відмінності океанічної кори від континентальної - відсутність "ґранітного" шару, істотно менша потужність (2-10 км), більш молодий вік (юра, крейда, кайнозой), велика латеральна однорідність. Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар – вулканічний, або акустичний підмурівок, має в сер. потужність 1-2 км (за ін. даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С). Третій шар океанічної кори - "базальтовий" потужністю 4-8 км (інші дані - від 2 до 5 км).
Глибинними розломами З.к. розділена на блоки. Вік найдревніших порід З.к. досягає 4,0-4,1 млрд. років. Протягом перших 2 млрд. років, можливо, сформувалося від 50% до 70-80% всієї сучасної континентальної кори, в наступні 2 млрд. років - щонайбільше 40%, і лише бл. 10% - за останні 500 млн. років, тобто у фанерозої. Переломний момент в розвитку 3.к. мав місце у пізньому докембрії, коли в умовах існування великих плит вже зрілої континентальної кори стали можливі великомасштабні горизонтальні переміщення, що супроводжувалися субдукцією та обдукцією новоутвореної літосфери. З цього часу утворення і розвиток З.к. відбувається в геодинаміч. обстановці, зумовленій механізмом тектоніки плит.