елементи хімічні
элементы химические - chemical elements - *chemische Elemente - сукупність атомів з однаковим зарядом атомних ядер і однаковим числом електронів в атомній оболонці. Така сукупність атомів має однакові хімічні властивості. У нейтрального атома число електронів в електронній оболонці дорівнює заряду ядра. Вперше поняття Е.х. сформулював Р.Бойль у 1661 р. Відомо (1989) 109 Е.х., з них 89 виявлені в природі, інші отримані штучно внаслідок ядерних реакцій (атоми технецію, прометію, протактинію, нобелію в надмалих кількостях були виявлені в уранових і торієвих мінералах). Ядро атома складається з протонів (число яких відповідає атомному числу Е.х.) і нейтронів; число останніх може бути різним. Атом з певним числом протонів і нейтронів (масовим числом) наз. нуклідом. Атоми даного елемента, ядра яких містять різне число нейтронів, наз. ізотопами. Е.х. можуть мати декілька ізотопів. Для ізотопів зберігаються назви і символи Е.х., виключення складають тільки ізотопи водню - Н -протій, Н(D) - дейтерій, Н(Т) - тритій. Е.х., які мають стабільні нукліди, в природі представлені одним або дек. ізотопами. Відомо бл. 270 стабільних ізотопів, які належать 81 природному Е.х., і пон. 1800 радіонуклідів. Е.х., всі ізотопи яких радіоактивні, наз. радіоактивними елементами. До них належать технецій, прометій, полоній і всі елементи з атомним номером, більшим 84. Природний ізотопний склад Е.х., які зустрічаються на Землі, практично постійний, тому кожний елемент має певну атомну масу, яка є однією з найважливіших його характеристик. Атомна маса Е.х. дорівнює середньому значенню мас всіх його природних ізотопів з врахуванням поширеності останніх. Її звичайно виражають в атомних одиницях маси, за яку прийнята 1/12 частина маси нукліду 12С. Формам існування Е.х. в природі відповідають речовини прості. Елемент може існувати у вигляді дек. речовин простих (явище алотропії), відмінних одна від одної складом молекул (напр., кисень О2 і озон О3) або типом кристалічної ґратки (напр., модифікації вуглецю - алмаз, лонсдейлеїт, графіт; явище поліморфізму). Число речовин простих понад 500. Складна речовина - хім. сполука. Вона складається з хімічно пов'язаних атомів двох або більше різних елементів. Відомо понад 100 тис. неорганічних і понад 3 млн. органічних сполук. Для позначення Е.х. слугують хім. символи, які складаються з першої або першої і однієї з подальших букв латинської назви елемента. Кожний Е.х. характеризується мірами окиснення, який можуть проявляти атоми даного елемента у хім. сполуках, а також значенням електронегативності, яка характеризує здатність атомів Е.х. віддавати і приймати електрони. У хім. реакціях Е.х. зберігаються, бо в результаті відбувається лише перерозподіл електронів зовніш. електронних оболонок атомів, а ядра атомів залишаються незмінними.Взаємозв'язки Е.х. віддзеркалює періодична система елементів Д.І.Менделєєва. Перший перелік Е.х. склав в 1789р. франц. хімік А. Л. Лавуаз’є. До цього списка увійшли 25 відомих в той час елементів. Першу таблицю відносних атомних мас 5 Е.х. (кисень, азот, вуглець, сірка і фосфор) склав англ. вчений Дж. Дальтон в 1803р. До часу відкриття періодич. закону Менделєєва (1869р.) було відомо 63 елементи. Відкриття Менделєєва дозволило передбачувати існування, а також властивості ряду невідомих в той час Е.х. і послужило наук. основою для їх класифікації. Успіхи ядерної фізики дозволили у ХХ ст. уточнити поняття Е.х. і синтезувати нові - технецій, прометій, астат і всі елементи, починаючи з атомного номера 93. За властивостями Е.х. поділяються на метали і неметали. До неметалів належать 23 елементи (Н, В, С, N, О, Si, Р, S, As, Se, Те та ін.), галогени (F, CI, Вr, I, At), інертні гази (Не, Ne, Ar, Кr, Хе, Rn); до металів - решта 86 Е.х. Для хім. властивостей металів найбільш характерна здатність віддавати зовніш. електрони і утворювати катіони, для неметалів - приєднувати електрони і утворювати аніони. Електронегативність металів, як правило, від 0,7 до 1,8-2,0; неметалів від 1,8-2,0 до 4,0. Деякі елементи об’єднують у сімейства: лужних металів - літій, натрій, калій, рубідій, цезій, францій; лужноземельних металів - кальцій, стронцій, барій, радій; лантаноїдів - лантан, церій, празеодим, неодим, прометій, самарій, європій, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій, ітербій, лютецій; актиноїдів - актиній, торій, протактиній, уран, нептуній, плутоній, америцій, кюрій, берклій, каліфорній, ейнштейній, фермій, менделєєвій, нобелій, лоуренсій; родина заліза - залізо, кобальт, нікель; родина платини - рутеній, родій, паладій, осмій, іридій, платина; халькогени - кисень, сірка (сульфур), селен, телур, полоній; галогени - флуор, хлор, бром, йод, астат; інертні елементи (благородні гази) - гелій, неон, аргон, криптон, ксенон, радон.
У доступній частині Землі (у земній корі) найбільш поширені 10 елементів з атомними номерами в інтервалі від 8-26; О (47,00%), Si (29,50%), At (8,05%), Fe (4,65%), Са (3,30%), Na (2,50%), К (2,50%), Мg (1,87%), Ti (0,45%), Mn (0,1%). Перераховані елементи становлять 99,92% маси земної кори. Е.х.. концентрація яких у земній корі низька або вони практично не утворюють власних мінералів (завдяки ізоморфному входженню у мінерали більш поширених елементів), наз. розсіяними.
В космосі домінують легкі елементи - Н і Не. Розповсюдженість інших швидко зменшується з ростом їх ат. номера.