гірські породи
горные породы - rocks - Gesteіпе - природні аґреґати однорідних або різних мінералів, що утворилися за певних геологічних умов у земній корі чи на земній поверхні. Як правило, Г.п. вважаються тільки тверді тіла, хоча в широкому розумінні до Г.п. входять також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази. За походженням розрізняють магматичні, метаморфічні та осадові гірські породи. Магматичні Г.п. за вмістом кремнезему (SiO2) умовно ділять на кислі (понад 65%), середні (65-52%), основні (52-40%) та ультраосновні (менше 40%). Магматичні й метаморфічні гірські породи становлять близько 90% обсягу земної кори; осадові — 75% площі земної поверхні. О с а д о в і Г.п. виникли внаслідок відкладення (механічного, хімічного, органічного) з води та повітря продуктів руйнування магматичних і метаморфізованих порід, решток живих організмів тощо. М е т а м о р ф і ч н і Г.п. виникли внаслідок перетворення магматичних або осадових порід під дією високого тиску, температури та гарячих газо-водних розчинів. Як фіз. тіла Г.п. характеризуються щільнісними, пружними, міцнісними, тепловими, електричними, магнітними, радіаційними і інш. властивостями, які в першу чергу залежать від їх мінерального складу і макробудови (структурно-текстурних ознак). Густина Г.п. 1000 (туфи) - 4700 кг/м3; модуль поздовжньої пружності 5х109 -1,5х1011 Па; коеф. Пуассона 0,15-0,38; межа міцності при стисненні до 5х108 Па; межа міцності при розтягу до 2,0х107 Па; коеф. теплопровідності 0,2 -10 Вт/(м•К); питома теплоємність 0,5-1,5 кДж/кг•К; коеф. лінійного теплового розширення 2х10-6- 4х10-4К-1; питомий електрич. опір 10-2-1012 Ом•м; відносн. діелектрич. проникність 2-30; магнітна сприйнятливість 10-7-3,0. В залежності від характеру зв’язків окремих зерен розрізняють такі типи Г.п.: п у х к і (роздільно-зернисті) - механічні суміші різних мінералів або зерен одного мінералу, не пов’язаних між собою, напр., пісок, ґравій, галька; з в ’ я з н і (глинисті) - Г.п. з водно-колоїдними зв’язками часток між собою, напр., глини, суглинки, боксити; їх особливість - висока пластичність при насиченні водою; т в е р д і (скельні та напівскельні) - з жорсткими та пружними зв’язками, що мають фізико-хімічну природу, напр., пісковики, ґраніти, діабази, ґнейси. Як об'єкт гірн. розробок Г.п. поділяють на скельні, напівскельні, щільні, м'які, сипучі, зруйновані. За структурою Г.п. поділяють на кристалічні, приховано-кристалічні, склуваті, порфірові, уламкові. За текстурою - масивні, пористі, шаруваті. Характеристики та гірн.-технолог. властивості Г.п. - міцність, абразивність, твердість, буримість, висаджуваність, збагачуваність. Відмінною особливістю Г.п. є їх багатоаґреґатність, обумовлена тим, що пори та тріщини Г.п. в природних умовах заповнені газами, рідинами або сторонніми породами. Особливу групу складають органогенні Г.п. - вугілля. Викопне вугілля - це тверді каустобіоліти, які є продуктами метаморфізму залишків рослин. За походженням та складом рослинних залишків розрізняють гумусове, сапропелітове та ліптобіолітове вугілля. Вугілля являє собою аморфну масу, що є механічною сумішшю або твердим розчином різних органічних компонентів з включеннями неорганічних домішок. Вивчає гірські породи петрографія. Гірськими породами складені верх. оболонки планет земної групи (Меркурій, Венера, Марс), а також Місяць, астероїди, супутники планет-гігантів. Див. також магматичні г.п., осадові г.п., метаморфічні г.п., вугілля.