вугілля коксівне
уголь коксующийся - coking coals - Kokskohle - вугілля кам'яне сер. стадій вуглефікації, з якого в умовах пром. коксування в сумішах (шихтах) з інш. вугіллям або без змішування отримують кокс. В.к., на відміну від інш. кам. вугілля, при нагріванні вище за 300 оС без доступу повітря переходить в пластичний стан і спікається при одночасному виділенні летких речовин. При підвищенні т-ри до 500-550 оС маса твердне, утворюючи спечений твердий залишок - напівкокс, який далі втрачає кисень, водень, сірку і зазнає структурно-молекулярної перебудови, переходить в твердий вуглецевий продукт - кокс. В.к. характеризується в незбагаченому вигляді або в концентратах зольністю меншою 10% і вмістом S менше 3,5%, вихід летких речовин (Vdaf) 15-37%. За здатністю до коксоутворення В.к. поділяють на 5 категорій - коксове, жирне, опіснене коксове, газове і слабкоспікливе. В Україні віднесення вугілля до цієї групи передусім базується на його придатності для виробництва кондиційного доменного коксу. До В.к. відносять вугілля марок Г, ГЖ, Ж, КЖ, К, К2, ОС і СС з поділом на технол. групи за спікливістю. В.к. відоме у вугленосних формаціях від карбону до палеогена включно, однак понад 90% його запасів сконцентровано в басейнах і родов. карбону і пермі. Значні запаси В.к. знаходяться в Донецькому бас. (Україна), Печорському, Кізеловському, Кузнецькому, Півд.-Якутському, Тунгуському бас. (РФ), Аппалачському, Західному, Юінта, Грін-Рівер (США), Нортамберлендському, Півд.-Уельському, Ланкаширському і Йоркширському бас. (Великобританія), Нижньорейнсько-Вестфальському, або Рурському, Нижньовестфальському (ФРН), Верхньо- і Нижньосілезькому, Люблінському (Польща), Льежському (Бельгія), Бокаро, Ранігандж, Джхарія (Індія), Альберта (Канада), Боуен, Новий Півд. Уельс (Австралія), Шаньсі, Датун (Китай), а також в Монголії, Чехії та ін.