ізолятор
изолятор - insulator - Isolator - 1) Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. За аґреґатним станом електричні І. Поділяють на газоподібні, рідкі та тверді. Основні електричні х-ки І.: питомий електричний опір, діелектрична проникність, тангенс кута діелектричних втрат і напруженість електричного поля за якої відбувається пробій І. 2) Виріб з фарфору, пластмас для кріплення проводів, шин та частин приладів, які знаходяться під електричною напругою. Розрізняють І. - лінійні – для кріплення проводів до опор ЛЕП; - стаціонарні – для монтажу струмопровідних частин у розподільчих установках (РУ); - апаратні – для кріплення і розділення деталей в електричних апаратах та машинах. 3) І. металевий – відрізок короткозамкнутої на одному кінці 2-провідної або коаксіальної лінії довжиною ¼ довжини робочої радіохвилі. Має дуже великий ел. опір на другому кінці лінії. Використовується як опора НВЧ-конструкцій або як штучний зазор (обрив) на лінії.