ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ ГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРИ TETA

В українській мові існує проблема написання лексики, запозиченої з грецької мови та з єврейської через грецьку, з літерою θ.

Проф. В. Німчук, розглядаючи історію транслітерації грецької літери θ, зауважує:

«Довгу й досить суперечливу історію в нас має практика передачі (читання) грецької букви θ. У візантійський період греки свою літеру θ вимовляли як міжзубний приголосний звук. Його слов'яни сприймали то як т, то як ф. У найдавніших старослов'янських текстах на місці θ, напевне, читали т, бо в пам'ятках найчастіше на місці зазначеної літери проти етимології писали саме т. Випадки заміни θ через ф надзвичайно рідкісні. […] в пам'ятках української мови найдавнішої доби, хоч і не часто, зустрічаємо написання т на місці θ. Проте частіше спостерігаємо заміну θ через ф. На кінець XIII ст. написання (вимова) ф на місці θ стало панівним. […] Тексти XI - XV ст., що відбивають антропоніми, носіями яких були українці, імена грецького походження здебільшого фіксують із ф (хв, п, х) відповідно до θ. У пізніших пам'ятках XVI - XVIII ст. також панівним є написання з ф (хв, х, п) та θ відповідно до θ. […]

Імовірно, під впливом латинської (західноєвропейської) вимови θ (th) в українській мові активізується аналогічна вимова θ як т, що засвідчують пам'ятки від II половини XVI ст. У XVII ст. й пізніше під впливом навчальних закладів, де панувала латинська мова, в Україні ще більше поширюється т паралельно із ф у словах грецького походження […]. Під впливом школи на українських землях, що були в складі Росії, закріпилися форми з ф. На теренах, що перебували в складі Австро-Угорщини, закріпилися форми з т. Протягом XVII - XXI ст. в українську літературну мову ввійшло багато слів грецького походження в латинському звуковому оформленні з т (лат. th) безпосередньо з латинської або через посередництво інших мов. […]

Розмаїття приголосних (ф, т, фт, хт) відповідно до θ у словах грецького походження намагалися усунути укладачі правопису 1927 р., сформулювавши правило на користь т, яке зближувало орфографію із загальноєвропейською - грецьке θ (th) передаємо через т (патос, етер, катедра, міт, аритметика, етіопський, Методій та ін.). У Правописі 1933 р. це правило ліквідовано. Проте т на місці θ (th) в українській мові досить глибоко вкоренилося, адже в орфографічних кодексах 1918 - 1921 р. було правило, за яким „у словах недавно або не дуже давно взятих чуже на письмі θ (th) передаємо через т: катедра, Атени, міт та ін.” […]

Беручи до уваги історичну і сучасну орфографічну практику та перспективи контактів із західноєвропейськими мовами, варто, на нашу думку, узаконити паралельне вживання відповідних слів із ф і т: Гефсиманія - Гетсиманія, Голгофа - Голгота і т. д. Ідеться, звичайно, про назви, які походять з грецької мови або запозичені через її посередництво і мають у звуковому складі θ»¹.

Подібну позицію займають проф. М. Соневицький і проф. О. Пономарів.

Рекомендація ІБТП

ІБТП підтримує рекомендації про паралельне вживання грецьких запозичень із ф і т. В межах одного видання слід послідовно вживати першу або другу систему транслітерації: Теодосій Печерський, Теофан Прокопович, патріярх Вартоломей, Естера, Атос, етер, міт, Атенагор Атенський і т. д. або Феодосій Печерський, Феофан Прокопович, патріярх Варфоломей, Есфір, Афон, ефір, міф, Афінагор Афінський і т. д. Одностайність транслітерації можна реальніше осягнути через написання т (переступаючи узвичаєння: аритметика і т. ін.), ніж через ф, яке вимагало б великої кількости винятків (бібліотека, етика, летаргія, неоліт, орнітологія, ортодоксія, патетика, тезаурус, теологія, теодицея, теорія, теософія, ритм і т. ін.).

Транслітерації через т підлягають усі грецькі імена й прізвища. Російські імена й прізвища зберігають свій звичайний правопис. До лексем, які за звичаєм не приймали транслітерації через т, належать: Агафія, акафіст і Вифлеєм.

Отже, ІБТП надає перевагу транслітерації грецьких запозичень із буквою т і рекомендує для видань УКУ такий правопис власних назв та загальної релігійної лексики.

Рекомендована форма // Можливий варіянт (за чинним правописом)

Агатангел // Агафангел

- // Агафія

- // акафіст

анатема // анафема

Арета // Арефа

Атанасій // Афанасій

Атенагор // Афінагор

Атени // Афіни

Атеноген // Афеноген

Атос // Афон

Вартоломей // Варфоломей

Витанія // Вифанія

- // Вифлеєм

Гетсиманія // Гефсиманія

Голгота // Голгофа

Голіят // Голіяф

Доротей // Дорофей

Доситей // Досифей

Елевтерій // Елевферій

Естера // Есфір

етіопський // ефіопський

Євтимій // Євфимій

Єротей // Єрофей

катедра // кафедра

катизма // кафізма

Коринт // Коринф

коринтянин // коринф'янин

Левіятан // Левіяфан

Літостротон // Ліфостротон

Марта // Марфа

Матей // Матфей

Матусаїл // Мафусаїл

Методій // Мефодій

міт // міф

Натанаїл // Нафанаїл

Партеній // Парфеній

Саваот // Саваоф

Тавор // Фавор

Тадей // Фадей

Текля // Фекля

Теоген // Феоген

Теогност // Феогност

Теодор // Феодор

Теодосій // Феодосій

Теодот // Феодот

Теодул // Феодул

Теоктист // Феоктист

Теопемпт // Феопемпт

Теофан // Феофан

Теофіл // Феофіл

Теофілакт // Феофілакт

Тимотей // Тимофій

Тома // Фома

Теоктист // Феоктист

Філотей // Філофей

Якинт // Якинф

¹ В. В. Німчук. Проблеми українського правопису в ХХ ст. // Український правопис (проєкт найновішої редакції). Київ 1999, с. 323-331.

² М. Соневицький. Історія грецької літератури, т. 1. Рим 1970, с. VII.

³ О. Пономарів. Фонеми Г та Ґ. Додаток. Київ 1997, с. 32-33.