ТАЇНСТВО - ТАЙНА

Основні штрихи проблематики терміногрупи таїнство / тайна; святі таїнства / святі тайни; таїнственний / сакраментальний; сакрамент, сакраменталії коротко, але змістовно представлені в студії о. Петра Ґаладзи у віснику ІБТП Єдиними устами, до якої і звертаємо зацікавлених¹. Тут підсумуємо його думку і додамо кілька нюансів.

У грецькій богословській традиції слово μυστήριον вживається:

1. у сфері тріядологічній - таїнством (гр. μυστήριον) є Пресвята Тройця, яка відкривається, щоб приєднати нас, людей, до свого божественного життя;
2. у сфері сотеріологічній - таїнствами (μυστήρια) є об'явлені правди про Бога і найважливіші етапи, у яких Син Божий об'явив і здійснив Божий задум спасіння: таїнство воплочення, таїнство смерти й воскресіння;
3. у сфері літургійній - таїнствами (μυστήρια) є і найважливіші моменти життя Церкви, в яких Христос для своєї спільноти і для поодиноких її членів далі об'являє й здійснює цей задум: таїнство Різдва, таїнство Євхаристії.

У латинській святоотцівській традиції для тріядологічної й сотеріологічної сфери найчастіше вживали mysterium, а для літургійної - sacramentum. Це розрізнення в латинській традиції мало наслідком, насамперед у добу схоластики, певне відмежування sacramentum від mysterium, причому друге стосувалось категорій священної істини чи події священної історії, а перше - священнодії чи священних предметів: Sanctissimum Sacramentum у найвищому значенні слова - це освячені євхаристійні дари Тіла і Крови Христової. Як похідне від sacramentum витворилося поняття sacramentalia - різні церковні благословення й освячення, а також благословенні й освячені предмети (свячена вода і т. п.).

У церковнослов'янській мові відповідниками до грецького μυστήριον у всіх трьох значеннях вживали два терміни: таинство і таина. У тріядологічному й сотеріологічному значенні обидва терміни вживались як синоніми, а для літургійної сфери переважно вживали таина. Таке вживання перейшло і до української мови. Коли ж була потреба передавати церковнослов'янською чи українською мовою схоластичне розрізнення між sacramentum і mysterium, термін тайна (переважно у словосполученні свята тайна) найчастіше вживали до латинського sacramentum, хоч вживався також і в тріядологічному й сотеріологічному значенні. Така практика була в передвоєнній УГКЦ. Транслітерація латинського sacramentum сакрамент, яку, наприклад, уживав Петро Могила, не прижилась у ширшому вжитку.

Нині спостерігаємо і в православних, і в католиків протилежну ситуацію: на означення літургійних дійств найчастіше вживають таїнство, хоч воно може мати й ширше значення, а тайна вживають радше для тріядологічних і сотеріологічних значень. Перевага варіянта таїнство в літургійному секторі, мабуть, у тому, що він точніше віддає сенс події і її динамізм, ніж статичний термін тайна. До того ж, тайна криє в собі небажану асоціяцію з поняттями «таїти, притаювати», що діяметрально протилежне до християнського богословського поняття μυστήριον-таїнства у всіх його значеннях, головний наголос якого на тому, що це таїнство не лишилось приховане й невідоме, а було нам об'явлене й дароване Христом. Де Хоменко вживає тайна («вам дано знати тайни Небесного Царства» (Мт. 13:11), Огієнко перекладає таємниця. Ця небажана асоціяція відсутня, наприклад, у терміні таїна, який віднедавна упроваджується як синонім тайни; він добре передає все позитивне навантаження тайни без натяку на якесь «притаювання».

Нині латинські богослови під впливом загальної тенденції до повернення до патристичних традицій уживають sacramentum ширше, не лише щодо схоластичних «семи святих таїнств»: наприклад, sacramentum зустрічі Бога й людини є Христос; sacramentum є Церква і всякі церковні реалії, які є середниками Божої присутности й дії серед людей; християнин має бути для ближнього sacramentum Христової присутности. І хоч у латинській сфері sacramentum не злилося з mysterium у тріядологічному й сотеріологічному значенні, розширення sacramentum у напрямку mysterium розвіює надмірну предметизацію схоластичної сакраментології.

Перекладаючи твори латинських авторів чи передаючи ці поняття українською мовою, заради уникнення двозначности потрібно строго дотримуватися того, що відповідником sacramentum є таїнство, а відповідником mysterium - тайна (таїна)².

Інакша ситуація з термінами сакраментальний, сакраментальність: їх загальне значення як похідних від sacramentum стосується семи святих таїнств, але вони наголошують на матеріяльній дійсності, що стає середником Божої присутности й дії³. Тому в цих термінах відчутно інакший наголос, ніж у термінах таїнственний і таїнственність, які обслуговують не тільки літургійну сферу, а й тріядологічну й сотеріологічну. Іншими словами, все, що сакраментальне, таїнственне, а в таїнственному не завжди можна пізнати, що йдеться саме про сакраментальне.

Термін сакраментальний вказує на аспекти й характеристики матеріяльного світу, який має здатність бути середником Божої присутности й дії: сакраментальною є та видима дійсність, яка скеровує нас до невидимої Божої присутности й дії. Термін таїнственний вказує на аспекти й характеристики Божої присутности й дії, які являються нам і через матеріяльні середники, і без них: таїнственною є невидима дійсність, яка діє через видиму.

Тому коли західний автор говорить про «Христову сакраментальну присутність у світі», не можна перекласти це як просто «таїнственну присутність» без того, щоб не втратити специфічности думки автора. У цих випадках слід ужити запозичену форму сакраментальний, бо не завжди навіть перифраза «у святих таїнствах» відповідає західному сакраментальний.

Рекомендація ІБТП

У тріядологічному й сотеріологічному секторах уживаємо терміни таїнство або тайна (таїна):

* таїнство / тайна Пресвятої Тройці
* таїнство / тайна Божого життя
* таїнство / тайна воплочення
* таїнство / тайна спасіння
* таїнство / тайна смерти й воскресення
* таїнство / тайна нашого сопричастя зі Святою Тройцею.

У літургійному секторі вживаємо тільки термін таїнство: таїнство Різдва, таїнство Пасхи, таїнство хрещення, таїнство Євхаристії, сім святих таїнств, таїнство монашого постригу й інші⁴.

При перекладі термінові sacramentum відповідає термін таїнство; а термінові mysterium - термін тайна (таїна).

Словосполучення Тайна вечеря треба залишити незмінним.

Містерія може винятково вживатись як синонім таїнства, і то тільки в значенні «спасенних подій життя Христового»: містерія Різдва, містерія Пасхи.

Таїнственний, таїнственність вживається, як і термін таїнство, у всіх трьох сферах, однак деколи терміни сакраментальний, сакраментальність потрібні для однозначного означення літургійних реалій.

Сакраментологія (і похідні) є терміном, який позначає вузьке поняття «наука про святі таїнства».

Таємниця (таємничість), оскільки має небажану асоціяцію з чимось притаєним, не надається для означення богословського терміна μυστήριον.

Українській літургіці краще обійтися без запозичення терміна сакраменталії, а просто говорити про благословення і освячення.

¹ о. П. Ґаладза. Таїнство, тайна, сакрамент // Єдиними устами 2 (1998) 34-36.

² Напр., «Літургійна катехиза намагається вводити в таїну Христа (вона і є „містагогією”, тобто „введенням у таїну”), йдучи від видимого до невидимого, від знаку до його суті, від „святих таїнств” до „таїн”», Катехизм Католицької Церкви, 2002, 1075.

³ Напр., «Даючи Святого Духа апостолам, воскреслий Христос дає їм свою владу освячування: вони самі стають сакраментальними знаками Христа», Катехизм Католицької Церкви, 1087.

⁴ Хоч від XII ст. на Заході (і дещо пізніше на Сході) утвердилось вчення про (тільки) «сім святих таїнств», нині наново відкривається позитивний сенс святоотцівського ширшого розуміння таїнства, навіть у літургійному секторі.