ТІЛО - ПЛОТЬ, ВОПЛОЧЕННЯ

Хоч багатьом нині здається, що ці терміни майже синонімічні або що термін плоть майже непотрібний в українській мові, елементарне ознайомлення з біблійними й патристичними джерелами богослов'я показує, що треба зберегти розрізнення в богословській літературі між тілом і плоттю (гр. σωμα, σάρξ). Зведення їх до одного терміна тіло робить незрозумілими основні постулати біблійної та святоотцівської антропології. На жаль, класичні українські переклади Святого Письма XX ст. не шанували цього розрізнення і тим внесли суттєву перешкоду до правильного розвитку українського богослов'я в цій ділянці, відбираючи, з одного боку, глибину його богословської думки (напр., «Слово стало тілом...»: Йо. 1:14, «і обоє стануть одним тілом...»: Мт. 19:5), і сприяючи, з іншого, нездоровому дуалізмові тіла та духа («що народжується від тіла - тіло, а що від духа - дух»: Йо. 3:6)¹. Цих перекладів не варто далі триматися.

За винятком небагатьох маргінальних випадків, у яких семантичні поля цих двох термінів наближаються одне до одного або котресь із них (переважно плоть) для більшої зрозумілости можна перекласти «людина, людський рід» («усяка плоть мов трава»: Іс. 40:6), треба в перекладах і послідовно у богословському мисленні ретельно зберегти відповідність σάρξ-плоть і σωμα-тіло.

Те саме стосується похідного терміна воплочення, якого не можна усунути з української богословської мови без того, щоб не зрадити глибини христологічного, сотеріологічного й антропологічного вчення святих Отців і представити поєднання Божого Сина з людською природою (людським родом) як простий «перехід від нематеріяльного до матеріяльного». У цьому не можна навіть мати сумніву, якщо порівняти значення тіла й плоті, подані у СУМ-і:

тіло
1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі
2. Організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами
3. Тулуб людини або тварини
4. Шкірно-м'язовий покрив людини або тварини; м'язи; м'ясо
5. Основна, наймасивніша частина чого-небудь; корпус чого-небудь
„Грішним тілом світити” - ходити в поганому, подертому одязі
„Бути при (в) тілі” - бути не худим, достатньої повноти. „Набиратися тіла” і т. п.

плоть
1. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу)
2. Людське тіло як носій, джерело чуттєвості
3. Конкретний, матеріальний зміст чого-небудь (перен., книжн.)
„Одна плоть” - одне нерозривне ціле
„Плоть і кров”, „плоть від плоті” - а) рідна дитина, дитя; б) породження
„У плоть і кров увійти” - цілком укоренитися, стати невід'ємною частиною чого-небудь

Перефразовуючи ці значення, можна сказати, що семантична сфера тіла - це передусім матерія, речовина, маса, простір, які застосовують і до людини, організм як середник спілкування з іншими; натомість семантична сфера плоті - найперше людина, оскільки вона внутрішньо, сутнісно пов'язана з іншими живими істотами. Тіло - поняття фізично-фізіологічне: воно зовнішнє, і своєю зовнішністю виражає зміст²; плоть - поняття філософсько-антропологічне, духовно-аскетичне (хоч у контрасті): воно внутрішнє, носій змісту. Не може бути сумніву, що християнське поняття поєднання Сина Божого з людським родом належить більше до сфери плоті, ніж до сфери тіла. А якщо так, то важливо, щоб це було висловлене термінологічно. Чи факт, що радянська мовна політика викреслила сам термін воплочення з українського словника, має бути вагомішим для богословів, ніж столітнє його уживання в українському богослов'ї?

«Слово стало плоттю (нашою)» (наголос на внутрішній, змістовний принцип), щоб ми стали членами Тіла Христового, Церкви (органічно-структурний принцип). Слов'янська традиція називає ангелів безплотними силами (гр. άσωμάτοι), тому що вони ніколи не «поєднались з людською природою», хоч «втілювалися», щоб являтися людям.

Варіянт боговтілення, хоч частинно виповнює плиткість терміна втілення, найкраще надається до релігієзнавчого контексту, де розглядають подібний феномен у різних релігіях (наприклад, втілення олімпійських богів у різні людські й тваринні форми), без того, щоб звертати увагу на радикальну особливість біблійного вчення.

Термін втілення також не надається до перекладу поняття incorporatio, яке вживають для означення нашого поєднання в хрещенні з Христом або з Церквою, Христовим Тілом (неправильно, наприклад, «у хрещенні ми втілюємося в Христа»). Для того надається просте «поєднання (з Христом / Церквою)» або образне «вщеплення (у Христа / Церкву)».

¹ Усі три приклади з перекладу І. Хоменка. Подібний ужиток знайдемо і в перекладі І. Огієнка.

² Див.: Аннік де Сузнель. Символіка людського тіла. Київ 2003.