РАЙ - АД - НЕБО - ПЕКЛО

Хоч навіть у Святому Письмі немає однозначности у визначенні стану людської душі по смерті, можна все-таки на основі Святого Письма визначити такі загальні варіянти:

1. шеол (гр. άδης) (Іс. 14:9) - загальний стан мертвих (на загал невтішний) (Лк. 16:23);
2. лоно Авраама (Лк. 16:22-23), рай (Лк. 23:43) - стан праведників по смерті;
3. вогонь геєнний (Мт. 5:22) - стан покарання грішників по смерті;
4. царство, приготоване для праведників (Мт. 25:34), - після останнього суду;
5. вогонь вічний, приготований для диявола і ангелів його (Мт. 25:41), - після останнього суду.

Ці поняття і відношення між ними активно обговорюють богослови, пропонуючи різні терміни в межах тої ж мови та конфесії. Східна традиція розрізняє стан (чи то терпіння, чи то блаженства) до і після воскресіння мертвих і останнього суду, який можна «покращити» через молитви Церкви; західна традиція майже ототожнює ці стани (до і після останнього суду), але наполягає на тимчасовому середньому очищувальному стані - чистилищі.

З огляду на те, що в українському богослов'ї існує чотири терміни на позначення стану людини по смерті, для богословських текстів пропонуємо такий ужиток:

1. ад (або шеол, смерть, гріб, яма) - 1) загальний стан мертвих до воскресіння Христового: туди зійшов Христос по смерті, щоб визволити праведників; 2) після воскресіння Христового він лишається як стан нерозкаяних грішників, які очікують остаточного засуду; цей стан тимчасовий.
2. пекло (вогонь вічний, вогонь геєнний) - 1) ідентифікується зі станом сатани-диявола і ангелів його (пор. Мт. 25:41; «ворота пекла» Мт. 16:18); 2) остаточний стан терпіння нерозкаяних грішників після воскресіння мертвих і останнього суду; цей стан вічний.
3. рай (рай небесний, лоно Авраама, перше небо) - стан розкаяних грішників (напр., розкаяний розбійник, Лк. 23:43) і праведників після воскресіння Христового, які очікують воскресіння мертвих, і остаточне блаженство в Бозі; цей стан тимчасовий і в ньому різні ступені блаженства.
4. небо (небеса, царство) - остаточний стан праведників у Божому блаженстві після воскресіння мертвих і останнього суду; цей стан вічний.

Отже, у такому вирішенні, згідно зі загальним напрямом східного богослов'я, ад і пекло виступають як різні терміни з відмінною семантикою; вони не є простими синонімами і не можуть замінювати один одного (Христос сходить до аду, не до пекла). Терміни рай і небо, хоч в есхатологічному контексті мають своє специфічне богословське наповнення, у загальних текстах часто вступають у синонімічні відношення.