ПРИЧАСТЯ - СПІВПРИЧАСТЯ - СОПРИЧАСТЯ - СПІЛЬНІСТЬ

(а не спілкування)

бути причетним - мати участь - бути учасником - брати участь

Майже всі ці слова та вислови вживають, щоб передати грецьку терміногрупу κοινωνία, κοινωνός, κοινωνέω що походить від слова κοινός (спільний, звідки й назва елліністичної мови κοινή).

Грецькі терміни вживали, щоб означити:

1. відношення людини, людської спільноти до Бога (2 Пт. 1:4);
2. надприродне відношення людей між собою у Бозі (1 Йо. 1:3);
3. головні середники скріплення життя в Бозі (євхаристійні дари);
4. спільність між людьми на рівні людської природи (Євр. 2:14).

У латинській мові ці поняття передаються спорідненими словами: communio і communiсatio, хоч суттєвої відмінности в семантиці цих одиниць немає.

В українській мові ці поняття переважно передають термінами причастя / співпричастя / сопричастя, які виражають пов'язаність і взаємозалежність усіх цих рівнів між собою.

Слабшим варіянтом є іменник спільність, який добре висловлює відношення між особами (спільність між вірними, між Церквами, між людством і Богом, навіть між Божими Особами); але не включає євхаристійного виміру.

Другий термін, що часто зустрічається у вжитку, - це спілкування. Він також використовується на позначення всіх семантичних рівнів, крім євхаристійного. Однак цей термін не такий виправданий, бо практично не передає онтологічний рівень, суттєвий для цих понять, обмежується до дієво-побутового - «спілкування» між Божими Особами, Церквами і т. п., і свідчить про те, що вони «роблять» між собою, а не «яким є» їх співвідношення.

Рекомендація ІБТП

Терміни причастя, співпричастя, сопричастя, семантика яких ґрунтується на євхаристійному вимірі (святе Причастя), абсолютно вичерпні і достатні для передачі всіх значень грецьких слів κοινωνία, κοινωνός, κοινωνέω. Терміни співпричастяі сопричастя є синонімами зі стилістичним розрізненням.

Найбільш відповідні дієслівні і прикметникові форми такі:

1. якщо йдеться про онтологічний рівень:
* бути у спів- / сопричасті з кимсь, мати спів- / сопричастя між собою;
* мати участь або стати причасниками Божого єства¹ (про відношення людини до Бога, Божого життя, Божої природи).
2. якщо йдеться про феноменологічний рівень:
* брати участь у скорботі (Флп. 4:14), в ділах темряви (Еф. 5:11), у Христових стражданнях (1 Пт. 4:13). Цей останній приклад може мати й онтологічний рівень: «мати участь у Христових стражданнях».

¹ Апостол. Київ 1997. Видання УПЦ КП.