ШАЛМЕЙ
(фр. shalemie, нім. Schalmei, від гр. chalamos - тростина) - 1. Духовий язичковий інструмент з подвійною тростиною та 8 - 10 ігровими отворами, поширений в Західній Європі XIII - XVII ст. у середовищі менестрелів, жонглерів, шпільманів. Звукоряд діатонічний, мав кілька різновидів - сопрано, сопраніно, альт, тенор, бас, контрабас. Низькі види Ш. звались бомбардами або померами. Входив до складу різних ансамблів. 2. Загальна назва давньоєвропейських тростинних інструментів. 3. Регістр органу з відкритими лабіальними трубами з лійкоподібними розтрубами.