ТУБА
(іт. tuba - труба) - 1. Найнижчий за звучанням мідний духовий мундштучний інструмент U - подібної форми з широкою мензурою,великим розтрубом та 3 - 4 вентилями. Діапазон - від В2 до f1. найбільш поширені Т. in B і T. in Es, a також контрабасова Т. in C і T. in B. Застосовується в духовому і симфонічному оркестрі, рідко, як сольний інструмент. 2. Музичний інструмент давніх римлян, який застосовувався у військовій справі та релігійних обрядах. 3. В літургійній речитації і псалмодії - звук, що повторюється багато разів. 4. В органі - великі труби (4, 8, 16 футів і 32 фути в педалі).