ТЕНОР
(від лат. tenere - тримати, спрямовувати) - 1. Високий чоловічий голос. Діапазон - від с до с2. Ноти записують в скрипковому ключі на октаву вище справжнього звучання. Т. поділяються наліричні (іт. tenore di grazia), лірико-драматичні (іт. mezzo-carattere),драматичні (іт. tenore di forza), які відрізняються рухливістю, тембром, силою звуку, дзвінким верхнім регістром та іншими якостями.В практиці оперного виконавства спостерігається градація Т., за якостями художньо-емоційного образу. 2. В музиці багатоголосного складу - голос, що знаходиться між басом і альтом. 3. З ХІІІ ст. - основна партія контрапунктичного твору, що викладає головну мелодію (див. Кантус фірмус) і спочатку був нижнім голосом двоголосного твору. 4. Духовий мідний музичний інструмент з широкою мензурою та механізмом з трьома вентилями, один з провідних інструментів духового оркестру. 5. Визначення, яке деталізує назву деяких музичних інструментів однієї родини (напр., саксофон - Т, домра - Т. і т. ін. 6. Багатозначне поняття, яке виникло в VII - VIII ст. і означало тон речитації в григоріанському співі (реперкуса), на якому довго затримується голос, а разом з фіналіс визначало ладову приналежність мелодії. В XIV - XV ст. після введення контратенора і його поділу на bassus і altus Т. став середнім голосом.