СЮЇТА
(фр. suite - послідовність, ряд) - 1. Циклічний інструментальний твір, який складається з кількох самостійних за кількістю, порядком і способом сполучення п’єс, об’єднаних художнім задумом. Термін С. виник у Франції XVI ст. і означав цикл бранлів для лютні. Звичайно частини С. контрастують (павана - гальярда, пасамецо-сальтарело). В XVII - XVIII ст. С. об’єднувала чотири танцювальні п’єси - алеманду, куранту, сарабанду і жигу, пізніше до її складу увійшли танцювальні номери - менует, гавот, буре, пасп’є, ригодон, мюзет, лур, полонез, форлана, сициліана, тамбурин, англез, хорнпайп і т.д., а також такі п’єси, як арія, рондо, прелюдія, капричіо, скерцо, чакона, пасакалья, увертюра та ін. В ХІХ - ХХ ст. з’явились С. нового типу - програмові (напр., 'Шехеразада' М.Римського-Корсакова, 'Карелія' Я.Сібеліуса, 'Пер Гюнт' Е.Гріга, 'Арлезіанка' Ж.Бізе та ін.), сюїти з музики балетів, опер, кінофільмів, пісень одного автора тощо. 3. Музично - хореографічна композиція з кількох характерних танців, об’єднаних однією схемою (див. Дивертисмент).