СТИЛЬ МУЗИЧНИЙ
(від гр. stylos - паличка для писання) - сукупність засобів та прийомів художньої виразності, яка історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або творчого напрямку. Поняття С.м. визначає значні етапи розвитку музичного мистецтва(напр., класицизм, романтизм, бароко, рококо, сентименталізм, верізм, імпресіонізм, експресіонізм і т.д., а також східний, іспанський, слов’янський, африканський, негритянський, південноамериканський та ін. С., відображаючи характерні ознаки певного шару музичного мистецтва, його національної або етнічної приналежності. Крім того, поняттям С. м. визначають індивідуальну творчу манеру композитора (В.А.Моцарта, Л.В.Бетховена, С.Прокоф’єва, Б.Лятошинського, М.Леонтовича, Д.Шостаковича та ін.) або виконавця (К.Аббадо, Е.Гілельса, Б.Гмирі, М.Гришка, Г.Караяна, Е.Карузо, І.Козловського, С.Крушельницької, Є.Мірошниченко, А.Нежданової, Д.Ойстраха, М.Растроповича, Н.Рахліна, С.Ріхтера, А.Тосканіні, С.Турчака, Ф.Шаляпіна та ін.). Поняття С.м. має естетичний та історичний аспекти. В естетичному аспекті воно має оцінне значення, концентруючи увагу на єдності, органічному взаємозв’язку виражальних засобів, співвідношенні традиційного і новаторського в індивідуальному стилі, а також ознаках часу та інтелектуально-емоційних цінностях, втілених в нормах музичної мови (див. Полістилістика, Стилізація). В історичному аспекті С.м. означає типологічні особливості музичної мови в загальному контексті або окремі напрямки розвитку музичного мистецтва.