СКРИПКА
(від стросл. скрипати, іт. violino) - струнний смичковийнайвищий за теситурою інструмент з скрипкової родини смичкових. Стрій струн - g, d1, a1, e2. Діапазон С. становить понад 4 октав. Довжина повної С. становить близько 600 мм, половинні, чверті, восьмі відповідно зменшуються. Звук С. видобувається смичком або щипком - піцикато. Походження С. точно не з’ясовано, хоча відомо, що в XIV ст. на теренах Білорусі, Польщі, України існували смичкові інструменти, які звались 'скрипиця', 'скрипіль' і мали ознаки С. Класичний тип С. склався в XV - XVI ст., коли у XVI - XІХ ст. працювали видатні скрипкові майстри Г.Дифопругар, І.Керліно, Д.Маджіні, Н.Аматі, А.Страдіварі, Д.Гварнері, Ж.Вільом, Я.Штайнер, І.Батов, А.Леман, П.Хилинський, К.Гурський та інші. Завдяки особливим виражальним можливостям та якостям звуку С. відіграє провідну роль в музичній практиці, зумовивши появу нових інструментальних жанрів - сольної скрипкової сонати і концерту. С. є основою симфонічного складу оркестрів (камерного та великого), струнного квартету та ансамблів іншого складу, а також появу видатних скрипалів - Н.Паганіні, Р.Крейцера, Г.Венявського, Е.Ізаї, І.Хандошкіна, Л.Шпора, П.Сарасате, Д.Ойстраха, Л.Когана, І.Менухіна, О.Криси, Б.Которовича та ін. Надзвичайного поширення С . набула як народний інструмент в багатьох країнах, зокрема, в Україні, де вона входить до складу 'троїстих музик'. До складу джазу С. увійшла між 1910 – 1920-ми роками.