СКЕРЦО
(іт. scherzo - жарт) - 1. В XVI - XVII ст. одноголосні та багатоголосні канцонети на тексти жартівливого, грайливого характеру. Приклади - у А.Брунеллі, Б.Маріні, К.Монтеверді. 2. З XVII - інструментальна п’єса, схожа на капричіо. 3. Частина інструментальної сюїти у Й.С.Баха. 4. Одна з частин (найчастіше третя) сонатно-симфонічного циклу, яка зайняла місце менуету, з’явившись в творах Й.Гайдна і ствердившись у Л.В.Бетховена. Для С. характерні швидкий темп, музичний розмір 3/4 або 3/8. 5. Самостійна музична п’єса у композиторів-романтиків Й.Брамса, Ф.Шопена, Ф.Шуберта, а також П.Дюка, І.Стравінського, П.Чайковського.