ОРАТОРІЯ
(іт. oratorio, від лат. oro - говорю, благаю) - великий концертний твір на певний сюжет для солістів, хору і симфонічного оркестру. О. виникла в XVII ст. майже одночасно з кантатою і оперою та має певну схожість з ними, відрізняючись від кантати розгорнутим сюжетом і більшими розмірами, а від опери -переважанням оповідальності над драматургією фабули, а також відсутністю сценічної дії та за окремими винятками - художнього оформлення. Класичні зразки О. на античні та біблейські сюжети створив Г.Ф.Гендель ('Самсон', 'Геракл', 'Месія', 'Іуда Макавей' та інші), серед авторів О.- А.Страделла, А.Скарлатті, Д.Букстехуде, Г.Телеман, Л.В.Бетховен, В.А.Моцарт, Ж.Б.Люллі та інші. В ХІХ ст. О. втрачає своє положення, набуваючи ліричних рис (Ф.Мендельсон, Ф.Ліст, Р.Шуман та інші), а в ХХ ст. О. зближується з оперою (А.Рубінштейн, І.Стравінський, А.Онеггер, К.Орф, К.Пендерецький, С.Прокоф’єв, Г.Свиридов, Ю.Шапорін, Д.Шостакович, А.Штогаренко, А.Шнітке, Р.Щедрін та інші).