ГАРМОНІЯ
(гр. harmonia - співзвучність, співрозмірність частин цілого) - один з провідних виражальних засобів музики. Основу Г. складають музичні інтервали, на використання яких спирається розвиток музичного мистецтва. Співставлення звучання тонів утворює основні категорії. Г. - консонанс і дисонанс. Співвідношення звуків відповідає музично - числовим пропорціям звуків, які утворюють інтервали - 1:1 (унісон і октава), 2:3 і 3:4 (квінта і кварта), 4:5 і 5:6 (терція) тощо. Поняття Г. за своїм змістом охоплює такі сфери: 1. Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні. 2. Наука про акорди, їх зв’язки та послідовність, що забезпечують утворення найрізноманітніших музичних побудов. 3. Назва окремих акордів або співзвуків як образне визначення їх виразності (приємна Г., сучасна Г., оригінальна Г., виразна Г. тощо) 4. Характерна для творчості певного композитора послідовність акордів та співзвуків, специфічне використання ними гармонічних функцій (напр., Г.С.Прокоф’єва, Г.Л.Ревуцького та ін.) 5. Навчальна дисципліна в системі спеціальної освіти.