БЕЛЬКАНТО
(іт. bel canto - прекрасний спів) - стиль вокального виконання, особливо поширений в італійському оперному мистецтві XVII - XIX ст. Стиль Б. вимагає від співака досконалої техніки володіння голосом, бездоганної кантилени, віртуозної колоратури, майстерного філірування, тривалого дихання, виняткової мелодійної зв’язаністю, легкості та вишуканості голосоутворення, емоційної насиченості співу. Деколи Б. ставало самоціллю. З появою опер Дж. Верді Б. втратило початкове значення, означаючи досконале володіння діапазоном та звучністю голосу, кантиленою. Незважаючи на еволюцію оперного мистецтва сучасності, Б. і зараз залишається неперевершеним зразком краси і досконалості співацької майстерності.