АЛЬТЕРАЦІЯ
(від лат. altero - змінювати) - 1. Підвищення або пониження будь-якого ступеня ладу на півтони або тон за допомогою знаків альтерації без змінювання назви ступеня. Знаки А.: дієз означає підвищення на півтони; бемоль - пониження на півтони; дубль-дієз - підвищення на тон; дубль-бемоль - пониження на тон. Відмова попереднього знака А. позначається знаком бекар. Випадкові знаки А. діють тільки в межах такту, де вони написані. Ключові знаки А. записуються на початку нотного стану після ключів і діють у всіх октавах до кінця твору або до зміни знаків в його середині. (див. Додаток V). 2. У вченні про гармонію хроматична видозміна основних нестійких ступенів звукоряду, яка загострює їх тяжіння до стійких звуків тонічного тризвуку. Акорди, які містять такі звуки, називаються альтерованими. 3. В мензуральній нотації - подвоєння другої з двох однакових тривалостей під час перетворення дводольного метра у тридольний.