ТОН
(лат. tonus – звук, від грец. τόνος – натяг, напруження)
1. фіз. Акустичний сигнал певної висоти. Висота Т. визначається основною частотою звуку.
2. В музиці – звук, що має точно визначену висоту; міра для визначення розміру якісної величини інтервалу.
3. В образотворчому мистецтві – інтенсивність кольору або світлотіні певної ділянки малюнка або картини; загальний кольоровий лад художнього твору.