КАШТЕЛЯН
каштеля́н
(лат. castellanus – той, що живе в фортеці, від castellum – укріплення, замок)
1. У Польщі за раннього середньовіччя сановник, призначуваний королем або князем для управління фортецею, який здійснював військові, судові й фіскальні функції у каштелянії – адміністративній окрузі, що прилягала до фортеці.
2. Згодом – доглядач замку або громадського будинку.
3. Сторож у католицькому храмі.