ЕФІР
ефі́р
(грец. αίθήρ)
1. За уявленням давніх греків, сонцесяйний верхній шар повітря, де перебували боги.
2. Гадане середовище, яке нібито заповнювало проміжки між частинками і весь світовий простір. Існуванням Е. прагнули пояснити поширення світла тощо.
3. Клас органічних сполук, що складаються з двох радикалів (4), пов’язаних між собою атомом кисню.