ЕМПІРІОКРИТИЦИЗМ
емпіріокритици́зм
(від грец. εμπειρία – досвід і критицизм)
реакційний суб’єктивно-ідеалістичний напрям у буржуазній філософії кінця 19 – початку 20 ст., який заперечує об’єктивне існування матеріального світу і розглядає його як явище свідомості, як комплекс відчуттів. Основи Е. розробляли в своїх працях австрійський фізик і філософ Е. Мах і швейцарський філософ Р. Авенаріус. Інша назва – махізм.