ЕКЛЕКТИКА , ЕКЛЕКТИЗМ
екле́ктика, еклекти́зм
(від грец. εκλεκτικός – той, що вибирає)
1. Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами.
2. Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; безпринципне запозичення й змішування суперечливих ідей, оцінок теорій.
3. Переносно – відсутність оригінальності і самостійності.